Одним з резонансних нововведень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» є мінімальне податкове зобов’язань.
Основною метою введення в Податковий кодекс України вказаного інструменту є подолання тіньового ринку обробки сільськогосподарських угідь, коли факт використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської продукції приховується, а доходи, отримані в результаті продажу такої продукції, не оподатковуються.
Законодавець як завжди узяв курс на негативне стимулювання, тобто фактично створив новий податок, замість позитивного заохочення власників певних земельних ділянок до їх обробки.
Відповідно до нового підпункту 14.1.1142 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Виходячи зі змісту визначення, яке доволі складно зрозуміти, можна сказати, що існують певні податки, збори, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, які передбачені Податковим кодексом України, так от мінімальне податкове зобов’язання буде обов’язковою частинкою від цих податків.
Суть МПЗ у тому, що кожна особа, яка володіє чи користується сільгоспугіддями, має сплатити за рік до бюджету певну мінімальну суму податку.
У рахунок сплати МПЗ враховується низка сплачених податків.
Якщо за результатами року особа сплатила податків за рік менше, ніж МПЗ, то їй слід доплатити різницю між МПЗ і сумою таких податків у бюджет
Фактично МПЗ вводиться для стимулювання сплати усіх податків власниками або користувачами сільгоспугідь, а саме єдиного податку, податку на прибуток, ПДФО.
| сплачуєш належно податки – не будеш додатково платити МПЗ. А якщо приховуєш доходи від використання землі – то держава однаково забере своє за рахунок МПЗ… |
Звертаємо увагу на те, під час розрахунку приймаються до уваги тільки землі сільгоспугіддь, які перебувають у власності чи користуванні. Інші види земель до уваги не приймаються
Проте, не щодо всіх сільгоспугідь слід рахувати МПЗ. Так, не рахують його щодо:
— земділянок, дачних та садових кооперативів;
— земель запасу;
— невитребуваних земчасток (паїв);
— земділянок, що розміщені у Чорнобильській зоні;
— земділянок, які належать фізособам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.
Порядок розрахунку
Нова стаття 38-1 ПКУ містить правила розрахунку суми МПЗ. Вони прив’язані до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, її площі, кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків. Усі ці параметри підлягають множенню між собою та на цифру 0,05, позначену як такий собі “коефіцієнт”. Згодом добуток наведених параметрів підлягає поділу на 12, в результаті чого отримуємо суму МПЗ за кожну відповідну земельну ділянку, а саме:
МПЗ = НГО x S x К x М / 12,
де:
МПЗ – мінімальне податкове зобов’язання;
НГО – нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;
S – площа земельної ділянки, гектарах;
К – коефіцієнт, що становить 0,05;
М – кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Рахуватимуть МПЗ усі юрособи та фізособи, як громадяни, так і ФОП, якщо вони володіють чи користуються сільгоспугіддями.
Виняток — власники сільгоспугідь, якщо вони передають землі у користування. Тоді МПЗ рахують не вони, а користувачі таких угідь.
Тому якщо в юрособи чи фізособи у власності є сільгоспугіддя, які вона не використовує, то щоб ця ділянка не брала участь у розрахунку МПЗ, її краще передати в оренду іншій особі.
Таким чином, якщо на землі фізособи-громадянина інша особа вирощує продукцію неофіційно (без передачі землі в оренду), то щоб з цієї землі не довелося платити податок до рівня МПЗ, слід офіційно узаконити право користування землею.
Отже, фактично мінімальне податкове зобов’язання вводиться в дію з метою не просто використання земельних ділянок, а для здійснення такого використання у офіційному порядку з укладанням відповідних договорів про передачу земельних ділянок у користування з подальшою їх державною реєстрацією.
ЮК «ОСИПЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» здійснює консультування з питань укладенням будь-яких видів договорів, пов’язаний із наданням їх у користування, юридичне супроводження їх укладення, а також надає правову допомогу у питаннях нарахування та сплати мінімального податкового зобов’язання, у тому числі, оскарження рішень контролюючих органів щодо нарахування відповідних платежів.
